Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 910/25386/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.05.2015у справі № 910/25386/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ"провизнання договору розірваним та прийняття майна з орендив судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідачаГаль О.А.В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", в якій просило суд визнати розірваним договір оренди № 01/11-О від 01.08.2011 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-А, загальною площею 243, 1 кв. м. з 15.10.2013 та зобов'язати відповідача прийняти з орендного користування від позивача вказане нежитлове приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі від 15.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 (суддя Ковтун С.А.) у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (головуючий Хрипун О.О., судді: Тищенко А.І., Станік С.Р.) вказане рішення суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" прийняти з орендного користування від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" шляхом підписання акта приймання-передачі від 15.10.2013 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-а та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 01.08.2011 на підставі договору оренди № 01/11-О, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ", як орендарем, останньому передано в строкове (на 35 місяців) платне орендне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 5-А, загальною площею 243,1 кв. м. (а.с.15-20)

За умовами пункту 1.1. цього договору, орендар зобов'язався прийняти вказане приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Факт передачі в оренду вказаного нежитлового приміщення засвідчено підписаним сторонами актом приймання-передачі від 01.08.2011 (а.с.21).

В своєму позові позивач послався на те, що він неодноразово повідомляв відповідача листами про дострокове припинення дії договору оренди з 15.10.2013 у зв'язку з недоцільністю подальшого ведення господарської діяльності в орендованому приміщенні. Однак, відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від прийняття майна з оренди, яке було предметом договору. У зв'язку з цим, позивач просить визнати розірваним договір оренди № 01/11-О від 01.08.2011 нежитлового приміщення та зобов'язати відповідача прийняти з орендного користування від позивача нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 5-А, загальною площею 243, 1 кв. м. шляхом підписання акта приймання-передачі від 15.10.2013. Матеріально-правовою підставою позову позивачем визначені статті 545, 599, 785, 795, 610, 613 Цивільного кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання розірваним договору оренди № 01/11-О від 01.08.2011 колегія вважає достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 7.4 договору орендар може ініціювати припинення дії договору, про що зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не менше, ніж за 3 календарних місяці до бажаної дати розірвання, але в будь-якому випадку не раніше, ніж через 6 місяців з дня підписання сторонами акту прийому передачі об'єкту оренди від орендодавця до орендаря. При відсутності претензій орендодавця до орендаря по пунктах 1.1, 1.5, 2.1, 2.5, 2.10, 3.3-3.6, 3.13, 3.14, 4.2-4.4, 5.3, 5.5 договору, припинення дії договору оформляється додатковою угодою та актом прийому-передачі об'єкту оренди, що підписуються обома сторонами.

Апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що дострокове розірвання договору за ініціативою орендаря може мати місце виключно за умови прийняття даної пропозиції орендодавцем. Тобто, договором не передбачено можливості його розірвання при наявності одностороннього волевиявлення орендаря, оскільки сторони погодили необхідність збігу волі і волевиявлення обох сторін.

До матеріалів справи не надано доказів того, що пропозиція позивача (орендаря) від 17.07.2013 щодо розірвання договору з 15.10.2013 була акцептована відповідачем. Крім того, орендодавець листом № 10 від 10.10.2013 повідомив орендаря про розірвання договору оренди в односторонньому порядку в зв'язку з невиконанням орендарем умов договору оренди.

Визнавши встановленими зазначені обставини, суд апеляційної інстанції на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання розірваним договору оренди, з підстав викладених у позовній заяві. При цьому, дослідження судом підстав розірвання цього договору з ініціативи орендодавця виходить за межі позовних вимог. В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання заінтересованих сторін про вихід за межі позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача прийняти майно з оренди шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі, слід зазначити наступне.

Стаття 785 Цивільного кодексу України покладає обов'язок повернути майно з оренди на орендаря (наймача).

При розгляді господарської справи № 1/5005/5719/2011 в своїй постанові від 20 березня 2012 року Верховний Суд України зробив висновок про те, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму (оренди) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання. Позов про прийняття майна з оренди шляхом оформлення її відповідним документом (актом) відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, фактично, предмет оренди був повернутий орендодавцю в належному стані 14.10.2013, що підтверджується конклюдентними діями сторін (передача позивачем відповідачу ключів від приміщення), хоча документально таке повернення оформлено не було. Крім того, на час вирішення даного судового спору в приміщенні вже здійснюється господарська діяльність самим відповідачем та ТОВ "Олімпік-Груп".

Зазначені обставини в установленому законом порядку відповідачем не спростовані.

У відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним господарським судом дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів, у тому числі: письмовим поясненням працівника позивача Ананьева М.О., претензії позивача адресованої відповідачу про прийняття майна з оренди від 19.11.2013, листу-відповіді відповідача на цю претензію від 03.12.2013.

Висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, а також відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у вищезазначеній постанові.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти майно з орендного користування шляхом підписання акта приймання-передачі, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу відповідач посилається на те, що договір оренди було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди позивачем. Причиною неможливості прийняття ним майна з оренди стала наявність у позивача заборгованості по орендній платі, по компенсації комунальних послуг, не надання переліку і вартості виконаних невід'ємних поліпшень, ненадання переліку та ціни виконаних орендарем невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, ненадання відповідної технічної документації на встановлене технологічне обладнання, які згідно пунктами 5.5 та 5.6 договору оренди є невід'ємними поліпшеннями (на систему вентиляції та кондиціювання, внутрішню електромережу, систему освітлення, на пожежну та охорону сигналізацію тощо).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що касатор не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав з окремим позовом у загальному порядку.

Слід також зазначити, що в межах іншого судового провадження господарськими судами розглядався спір між тими ж сторонами за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" про стягнення сум з орендної плати, комунальних витрат, неустойки за прострочку оплати орендної плати та комунальних витрат тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 904/312/14, яка набрала законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ" заборгованість у сумі 29 922, 67 грн., з якої: 13 820, 52 грн. - основна заборгованість з орендної плати; 1 038, 48 грн. - пеня по заборгованості по орендній платі; 63,32 грн. - заборгованість по компенсації комунальних витрат; 12, 1 грн. - пеня по простроченим платежам по компенсації комунальних витрат; 7 988 грн. 25 коп. - 100 % річних по заборгованості по орендній платі.

При розгляді вказаної справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕК-СТАНДАРТ", як орендодавець, не набув права в односторонньому порядку розірвати договір оренди № 01/11-О від 01.08.2011. Останнім не доведено, що неповернення та не підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди відбулося саме з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФЕ-ТАЙМ" (орендаря).

В своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/25386/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова